Київ: _+38_ (044)_ 200_-93_-39_    forinfo@de-novo.biz

В Україні стартапи – це більше данина моді, хоббі захоплених людей – генеральний директор De Novo

У попередніх інтерв’ю, оцінюючи ситуацію в Україні, Ви прогнозували, що на нас чекає боротьба двох форматів: нового і старого. Причому говорили це з песимістичним настроєм. Сьогодні Ваша думка змінилося? Як Ви зараз оцінюєте ситуацію в країні?

Я думаю, що говорити про всю країну не варто. Дуже важко бути оригінальним. На мій погляд, у нас багато що розвивається неправильно. Але ставати в довгу чергу тих, хто критикує…

А Ви покритикуйте…

Що критикувати? З точки зору індустрії ІТ, в котрій я орієнтуюся краще, ніж в інших секторах економіки, наша країна є відсталою. Розвинені ринки Західної та Східної Європи, Північної Америки, а тепер вже і Південної, випереджають нас семимильними кроками. Моя нещодавня поїздка на конференцію Microsoft в Сіетлі підтвердила той факт, що ми живемо в різних технологічних укладах. Це викликає у мене неприємне відчуття. Якісь тенденції від них проникають до нас, але не домінують, не визначають хід життя економіки країни. І цей розрив постійно збільшується. Ми якось розвиваємося, вони розвиваються ще швидше і через різні швидкості руху розрив постійно збільшується.

Що стало підставою для такого висновку?

Провідні компанії сьогодні вже навіть не говорять про зміну в організації IT-компоненти підприємства для підвищення ефективності і швидкості роботи. Зараз мова вже йде про перегляд базових моделей бізнесу. Наприклад, компанія Rolls-Royce, замість продажу авіадвигунів, починає продавати години роботи цих двигунів у літаках. Тобто користувач літака – авіакомпанія – платить Rolls-Royce до тих пір, поки працює двигун. Усе!

Це фундаментальне зрушення практично всього. За допомогою онлайн-меню ресторани виграють битву за клієнта, тому що краще знають його потреби. Провідні ресторани виловлюють клієнта в соціальній мережі, і призводять до себе частіше і швидше, ніж сусідні забігайлівки. Відбувається зсув самої парадигми ведення бізнесу. У США ця тенденція помітна дуже яскраво. Бізнес починає по-іншому взаємодіяти з партнерами і клієнтами. І ІТ в цьому процесі, звичайно, є ключовим інструментом. У нашій країні поки що немає навіть натяку на цей тренд. Якщо щось і відбувається, то в мікроскопічних дозах – на рівні стартапів.

Який вплив стартапи здійснюють на економіку нашої країни? Ніякого. В Україні стартапи – це більше данина моді, хоббі захоплених людей. Хтось придумав якусь цікаву штуку – круто. Але виникає питання: скільки він заробив грошей і скільки людей цим скористалися? Відповіді зазвичай не відомі. В основному економіка і уклад країни відсотків на 80 залишилися колишніми. І це відставання виглядає загрозливим. Сьогодні не важливо, скільки у тебе комп’ютерів і програмістів. Зміни на Заході відбуваються дуже швидко, ми просто за ними не встигаємо. Якщо найближчим часом нічого кардинально не зміниться, ми можемо опинитися якоюсь сировинною неспокійною плямою на краю Ойкумени.

З точки зору індустрії ІТ наша країна відстала. Розвинені ринки Західної та Східної Європи, Північної Америки, а тепер вже і Південної, випереджають нас семимильними кроками.

Невже не відбувається нічого позитивного?

Звичайно, незважаючи на три важких роки, позитивні зрушення в ІТ-індустрії є. У 2016 році ринок, схоже, досяг дна у своєму падінні і почав зростати. Нещодавно компанія IDC презентувала звіт по ІТ ринку України. Згідно з цими даними ємність внутрішнього ІТ ринку склала трохи менше $ 1,1 млрд (без урахування телефонів і смартфонів). У 2015 році він становив менш ніж $ 900 млн. Звичайно, до докризових показників 2008 року в $ 4 млрд нам нескінченно далеко, але з дна потихеньку почали вибиратися.

Цьому сприяло пожвавлення в економіці?

Так, звичайно.

А які сегменти ринку вплинули на це зростання?

Я б виділив кілька сегментів змін.

Перше – пішла ціла плеяда старих ІТ компаній хвилі початку 2000-х. Їх просто немає. Ті, що залишилися – не грають великої ролі на ринку. Зміни торкнулися системних інтеграторів, профілів дистриб’юторів, товарних рядів і т. д. З’явилося багато нових компаній. Ландшафт змінився якщо не до невпізнання, то оновився відсотків на 50 точно.

Друге. Проаналізувавши статистику кількох попередніх років, можна говорити про те, що “хмари” і дата-центри виглядають, в принципі, позитивно. У передвоєнний 2013 рік серверів і систем зберігання даних продавалося приблизно на $ 170-180 млн., а “хмар” і послуг дата-центрів – приблизно на $ 25 млн. З цих грошей $ 19 млн належали дата-центрам, а решта – “хмарам”. Минуло три роки. Сегмент серверів і систем зберігання просів більш, ніж в три рази і становить $ 50-55 млн на рік. А “хмари” і дата-центри показують ту ж цифру – $ 25 млн. Але тепер співвідношення становить $ 12/13 млн. Тобто “хмари” з’їдають величезний сегмент ринку, який фактично існував 20 років. Ринок зменшується, пропорції всередині деяких сегментів змінюються кардинально. Та й сам ринок став виглядати інакше.

Про які пропорції йдеться?

Основні гравці в сегменті хмари – Amazon, Google, Microsoft – другий рік поспіль рапортують про подвоєння доходів. Вони ростуть величезними темпами, їх обчислювальна база – десятки мільярдів доларів. Видно, що хвиля трансформації, яка накрила західні ринки, зараз увійшла в промислову фазу і великі замовники корпоративного класу почали масово мігрувати в “хмари”. У цій області багатьом українським підприємствам дуже важко, якщо не неможливо, адаптуватися. Про що, наприклад, завод ім. Антонова може поговорити з компанією Rolls-Royce? Мені складно уявити, що наші підприємства будуть купувати години роботи двигуна. Як це провести через бухгалтерію? Як пояснити менеджеру з закупівель, директору по господарству? Тут, на мій погляд, технологічний розрив між нами збільшується. Хоча, повторю, і Україна зараз виглядає не так уже й погано, як виглядала три роки тому.

Ємність внутрішнього ІТ ринку за підсумками 2016 року склала трохи менше $ 1,1 млрд. У 2015 році він становив менш ніж $ 900 млн.

Послуги компанії De Novo більше орієнтувалися на банківський сектор. Як змінилася ситуація з огляду на те, що відбувається у цій сфері? Які сегменти тепер приносять дохід? На прикладі Вашого бізнесу адже можна простежити і ситуацію в цілому по галузях економіки.

Дуже гарне запитання. Трансформація нашого клієнтського портфеля зараз є одним з важливих дискусійних питань всередині компанії. За три роки дуже сильно змінився профіль нашого споживача. Ми стали, по суті, працювати з іншими компаніями. Кілька років тому, левову частку доходу ми заробляли на банках. Сьогодні банки, як і раніше, залишаються дуже важливим елементом нашого клієнтського портфеля, але зараз їх частка в нашому доході становить близько 50%. Така ситуація відображає загальну картину в країні.

Я б сказав, що з точки зору ІТ у нас є три України: моторошна, страшна, крива і коса держава Україна, Україна офшорна і Україна комерційна. Говорячи про офшори, я маю на увазі аутсорсингові компанії і програмістів, які, напевно, найбільш високооплачувані фахівці в країні. Мені іноді здається, що вони взагалі не здогадуються про існування держави Україна. Вони живуть у своєму світі, працюють у красивих сучасних офісах, вільно говорять англійською, прекрасно заробляють. Є Україна комерційна, яка зосереджена в основному в містах-мільйонниках. Наші клієнти якраз з третьої України – middle-up компанії – прибуткові, стійкі, що формують нову генерацію бізнесу.

У якій сфері вони працюють? Чому таких компаній стає більше?

Вони працюють у різних сферах і набагато ближче до образу західного споживача, ніж держава Україна. Їх логіка – працювати ефективно, заощаджувати гроші, швидко змінюватися, страхувати ризики. Вони платять хороші зарплати, не ті, які показує Держкомстат. Їх співробітників ми бачимо в ресторанах і магазинах. Виходить, що частина країни, в принципі, живе незалежно від держави. Якби ще держава їм не заважала, вони взагалі були б щасливі. І замовників такого типу ми бачимо в самих різних галузях: страхування, аграрна сфера, онлайн-торгівля, медицина, харчова промисловість розробники ПЗ. Навіть деякі банки демонструють новий стиль поведінки.

Але держава якраз і любить таких людей чіпати.

Так. У цьому і проблема. І тут потрібно повернутися до питання “хмар”. Саме вони дали те, чого не було раніше – можливість, як мінімум, віртуально виїхати з країни. Раніше це було неможливо, а тепер є всі можливості. Це і визначає трагедію, яка відбувається в нашій індустрії зараз – масовий відтік корпоративних систем, додатків, даних на Захід. Причиною всього цього є держава. З тяжким серцем я змушений визнати від імені національних операторів, що ми вже програємо ринок зарубіжним майданчикам. Ми як і раніше ближче до клієнта і дешевше західних провайдерів, але все одно страх і можливість уникнути ризиків штовхає компанії до відходу.

Від Вас йдуть великі клієнти?

Так буває. У нас був великий клієнт в енергетиці, він мігрував до Німеччини, думаю, назавжди. Також і великий металургійний холдинг теж практично пішов у Німеччину.

Незважаючи на те, що там дорожче?

Так. Справа не в грошах, а в спокої, в захисті від ризиків. Людина завжди буде йти від тиску, як тільки виникає така можливість. І це точка, де різні України перетинаються.

Давайте повернемося до сегментів економіки на прикладі Вашої клієнтського портфеля. Які з них зараз ожили?

Наш ЦОД для банків як і раніше продовжує залишатися найбільшим майданчиком. При цьому в “хмарі” банки роблять всього 16-18% доходу. Всі інші компанії – з різних сфер.

Останнім часом яких компаній стало більше?

Дуже добре ростуть онлайнові проекти, є таке слово web-born, народжені в мережі. Це компанії, у яких основний бізнес в інтернеті: інтернет-магазини, онлайн-майданчики, Prozorro той же – класичний web-born. Такі компанії займають все більшу частку. В цілому всі сегменти індустрії, у яких інформаційні системи впливають на бізнес, у нас в тій чи іншій мірі представлені. Це, як мені здається, та здорова частина України, яка сьогодні незважаючи ні на що живе, розвивається і навіть зростає. При цьому розробники ПЗ майже не користуються українськими “хмарами”, вони орієнтовані на західні майданчики. Це для української економіки вже втрачений сегмент. Якщо підвести невеликий підсумок, то в приватному секторі застосування нових моделей ведення бізнесу має більше поширення, ніж в державі.

Давайте перейдемо до держави і Вашої з ним взаємодії. Ви почали тісніше співпрацювати з державними відомствами?

Особливо тісної співпраці немає. Ми продовжуємо обслуговувати систему ProZorro. А в цілому я не можу сказати, що ми досягли успіху в цьому питанні. Хоча за останні два роки було витрачено дуже багато сил. Держава – неоднорідна. Є держпідприємства, бюджетні організації, муніципальні органи влади, силовики. Але в цілому, з точки зору ІТ, ситуація в державі така: багато державних менеджерів не хочуть визнавати очевидного – прийшли інші часи. Та модель, яка раніше працювала – більше не працює. Але вони продовжують чіплятися за старі регламенти, які вже нікому не потрібні і не представляють ніякої цінності.

Відбувається дуже сильне зіткнення нового і старого. На жаль, старі підходи повернули частину своїх позицій. Волонтери, як хвиля накотили на берег і відкотили. Так, старе обладнання поміняли на нове, докупили ліцензій, але загальний вид інформаційних систем нічим не відрізняється від 90-х або початку 2000-х. І вони дають збій. Чому це стає більш видимим?

Саме прихід нових електронних сервісів – декларації, реєстри, сервіси для громадян або бізнесу – розкрив внутрішню кухню, яка раніше була закрита. Якщо щось відбувалося, все “спускалося на гальмах”, адже все одно доводилося стояти з папірцем в коридорі. Тепер же вся картинка проглядається. З одного боку ростуть публічні навантаження від споживачів, з іншого – питання кібербезпеки виходять на перший план. Державні системи атакують, а їх моделі виробництва і споживання ІТ сервісів не витримують ніякої критики. Але люди не хочуть визнати очевидного – це не працює.

Який вихід Ви бачите з цієї ситуації, особливо в розрізі кібербезпеки і того факту, що це не український, а скоріше загальносвітовий тренд?

Я думаю, що за рівнем розвитку ІТ-систем ми знаходимося на одному з останніх місць в світі, в усякому разі, його розвиненої частини. Перевага України в тому, що нам думати не треба в багатьох речах, ми можемо копіювати готові моделі, все вже зроблено до нас. І десятки країн використовують найрізноманітніші види захисту, можна вибрати і впровадити будь-яке рішення. Але це вступає в протиріччя з абсолютно замшілілою системою законодавства. Не закони заради суспільства, а суспільство заради законів. Ці закони не відповідають жодним сучасним вимогам.

На мій погляд, є кілька ключів до радикального поліпшення української ситуації в питаннях, пов’язаних з кіберзахисту. По-перше, необхідно дати можливість в рази швидше приймати і, найголовніше, реалізовувати рішення. Спираючись на існуючі процедури і закони, зміна відбувається через два роки, а не через два місяці. А краще, через два тижні. По-друге, величезна кількість внутрішніх регламентів і стандартів, що визначають правила побудови інформаційних систем в державному секторі, застаріли безнадійно і назавжди. Це нездоланна перешкода для новаторів сьогодні. Увесь цей мотлох потрібно міняти і швидко. По-третє, я регулярно бачу, що категоріями загальної архітектури “ІТ ландшафту” державні органи практично не оперують і не мислять. Інформація та дані – це єдина тканина, суцільне полотно. Навіть клаптеву ковдру шиє одна бабуся, у якої архітектура майбутнього виробу є в голові. І гроші, звичайно. Будь-який тип безпеки коштує дорого. Це доведено на практиці.

І так, Ви маєте рацію, з питаннями кібербезпеки зараз зіткнулася вся планета.

Чому саме зараз все так активізувалося?

Хакери розвиваються постійно. Технологічно стало можливим робити те, що раніше складно було уявити. Динаміка розвитку замків йде паралельно з динамікою розвитку систем зломів. Це постійна технологічна гонка.

А як ми на це відповідаємо? Коли всі біжать в одну сторону, ми біжимо чогось зовсім в іншу. У нас якісь постанови РНБО, внутрішні регламентні документи. Але хакеру на це наплювати. Його не цікавлять твої закони. Наша законодавча база не відповідає моменту, тому системи будуть продовжувати зламувати. І в такій ситуації, як не дивно, кращим захистом України є архаїчність ІТ систем. Якщо немає можливості швидко модернізувати країну, краще залишатися архаїчним. Тоді тебе можна буде взяти лише за допомогою кувалди. А за нинішнього стану речей інформаційні системи як ламали, так і будуть ламати.

Поки ми роками обговорюємо законопроекти в різних читаннях, світ не стоїть на місці, вони вже щось інше придумують і реалізовують. Ми будемо відставати постійно. Тому що наша проблема ще глибше – в Україні відсутній навіть ескіз стратегії розвитку ІТ і необхідності ІТ в країні. Тому коли я чую як прем’єр-міністр або президент кажуть, що ІТ – це наша пріоритетна галузь, то не вірю в те, що вони розуміють і усвідомлюють те, про що говорять. В діях ніякого відображення їх слова не знаходять. Поки не буде дій, ситуація не зміниться. Можна купити найдорожче устаткування, але велика частина програмного забезпечення застаріла і має багато дірок. На жаль, модернізацією ПО ніхто системно не займається. Тому в державному секторі ІТ-компонента буде виглядати убого ще дуже довго.

Якщо говорити про нашу компанію, то наше прагнення налагодити співпрацю з державою поступово згасає. Ми виявляли активний інтерес, але не отримали зворотний зв’язок. У підсумку наш оборот з держорганами – максимум 1% від загального обороту. Ця співпраця на рівні похибки.

В цілому, якщо резюмувати підсумки року в галузі, то можна сказати, що зміни відбуваються, але недостатньо швидко. Можна було б не звертати уваги на державу, але, на жаль, вона часто стукає в двері – доброго дня, ми за вами.

Можливо, Ви зробите якісь прогнози на поточний рік. Що чекає на Вашу компанію? Що чекає на галузь?

Що стосується нашої компанії, то зараз вона увійшла в турбулентну зону трансформації. Ми почали перебудову практично всієї компанії, якій нещодавно виповнилося дев’ять років. Ми бачимо, що з дитячих штанців ми вже виросли. І те, що раніше було добре – тепер уже недостатньо. Нам потрібно багато чому навчитися і “косметичного ремонту” не вистачить. Наприклад, змінився клієнтський портфель, наш маркетинг не відповідає новому споживачеві. Міняєш маркетинг – підтягуються продажі і так далі. Щоб відповідати новим віянням часу потрібно модернізувати все синхронно. Думаю, мінімум рік буде ненудно, але зате дуже позитивно. Єдине, що залишиться незмінним – наш локомотив – хмарні сервіси.

Плюс до цього ми запускаємо другу чергу центру обробки даних, яка якийсь час була в замороженому стані. У тій же будівлі, що і основний дата-центр, ми виведемо на ринок 170 стійок нового ЦОДу, де будуть розміщуватися середні і малі компанії. Якщо все піде за планом, то об’єкт планується здати в експлуатацію в першому кварталі наступного року. Незважаючи на загальну ситуацію в країні і на нашому ринку, ми з оптимізмом дивимося в майбутнє, тому що є в нашій країні потенціал і очевидні задатки для розвитку.

Окрім зовнішніх напрямків, у нас є величезний обсяг внутрішніх робіт, пов’язаний з R&D нових хмарних сервісів. При промисловій експлуатації хмари виникає велика кількість побічних, часто загрожуючих ефектів: інтеграція, міграція, передача в управління якихось елементів інформаційних систем, які здаються неважливими і їх можна віддавати, технологія intercloud, яка стає можливою. Всіма цими сервісами ми інтенсивно займаємося.

Який відсоток доходу зараз приносить хмарний бізнес?

За підсумками минулого року близько 30%. У цьому році, я думаю, побачимо 40%. Якщо динаміка збережеться, в 2018 році більше половини наших доходів будуть приносити хмарні сервіси.

Який Ваш прогноз в цілому по ІТ-ринку?

За підсумками 2016 року було зростання близько 20%. Щоравда основний внесок у справу зростання зробили комп’ютери, планшети та інші персональні пристрої, тобто споживчий сегмент. На цей рік більшість експертів дають досить оптимістичні прогнози. Мені здається індекс ділової активності в Україні зростає. Економіка худо-бідно, але починає провертати свої шестерні. Як це дивно не звучить, але країна адаптувалася до стану війни і починає працювати на нових рейках. У зв’язку з цим ІT ринок також піде в зростання. Зараз складно говорити про якісь конкретні цифри, але мені здається, що за хмарами ми виростемо відсотків на 20.

В цілому рік, думаю, буде позитивним для більшості підприємств. Особливо для тих, хто перейде на нові моделі бізнесу. Для тих, хто не перейде, ситуація виявиться більш драматичною. Трансформація, яка почалася три роки тому, продовжиться.

Величезний ризик для вітчизняних споживачів – програш локальних операторів в конкурентній боротьбі глобальним гравцям. Тут виникне несумісність старих підходів з новими трендами. Коли компанії не зможуть купувати інформаційні системи, тому що ринок їм буде пропонувати тільки сервіси. Через п’ять років купити собі під ключ програмні системи взагалі буде не можна. До цього наш споживач поки точно не готовий. Але така світова тенденція. Західний світ вже увійшов у смак сервісів і дороги назад немає.

Я думаю, що динаміка змін в країні буде досить високою і буде супроводжуватися зростанням конкуренції. По-перше, тому що нові гравці постійно виходять на ринок, а по-друге, тому що у нас як і раніше дуже мало грошей. Ми залишаємося бідною країною, і боротьба за ці гроші буде додавати драматизму в ситуацію.

Ну і останнє, що, як мені здається, буде відбуватися – загострення боротьби на ринку праці, що пов’язано з двома факторами: перший – зростаючий спад населення, другий – відтік в інші країни. Конкуренція за фахівців, що залишилися в країні, серед українських роботодавців буде загострюватися. При факторі бідного ринку компаніям ще потрібно буде боротися за персонал, який вміє працювати. Якщо ми програємо і на ринку праці, економіка буде під загрозою. Підготовка фахівця вимагає маси часу і коштів. Як тільки він виходить на потрібний рівень, їде і приносить свої компетенції в інші країни. Є тільки одна можливість це призупинити – вирівняти доходи. Поки в Польщі отримують в два рази більше, ніж у нас. Фахівці, особливо молоді, будуть їхати. І це, я переконаний, є величезним викликом для нашої країни. Хоча іноді мені здається, що держава не розуміє елементарного – скоро нікому буде працювати, а значить і управляти буде ніким. Країни не стане, якщо буде продовжуватися так, як відбувається зараз.

Джерело: delo.ua

Коментарі відключено.

Ще Публікації

В інтерв’ю агентству він розповів про те, як змінився український ринок дата-центрів і хмарних

Що ж таке керовані сервіси? З самої загальної точки зору, керовані сервіси є видом підряду, або на професійному сленгу – аутсорсингу, на проактивне управління ІТ-активами або об’єктом замовника, здійснюване провайдером …

Український ІТ-ринок перебуває в епіцентрі найдраматичнішого періоду за весь час свого існування. Зараз вже важко повірити, що в 2008 р. обсяг внутрішнього споживання товарів і послуг, що відносяться до IT-сфери, …