Главная Блог Як розвивається Стратегія Cloud First в різних країнах світу
Як розвивається Стратегія Cloud First в різних країнах світу

Як розвивається Стратегія Cloud First в різних країнах світу

2020-09-30

Як свого часу реалізовували стратегію Cloud First передові технологічні країни, які чинники впливали на успіх США, Китаю та Великобританії, і на що потрібно звернути увагу Україні вже сьогодні? Читайте в нашому новому матеріалі про розвиток хмарної стратегії в усьому світі.

У всіх економічно розвинених країнах світу, хмарні технології міцно увійшли до переліку обов'язкових інструментів державного управління. Для розвитку цього напрямку, найчастіше, навіть приймається відповідна національна програма, яка сприяє впровадженню сучасних технологій в діяльність офіційних структур.

Найвідомішою ініціативою такого роду, вочевидь, є американська концепція Cloud First, яка з'явилася на початку XXI сторіччя і в значній мірі стимулювала появу аналогічних підходів до хмарних технологій в інших країнах. На просторах Старого світу, Азії і навіть в пострадянській ойкумені, Cloud First, в тому чи іншому вигляді знаходить своє відображення.

На цьому тлі дивує досить млявий розвиток хмар в держсекторі України, до того ж, що необхідність в них з’явилась вже давно, особливо з урахуванням західноєвропейських поглядів нашої країни. Адже в ЄС, не кажучи вже про США, сектор хмарних послуг розвинений дуже добре, і державні організації входять до числа найбільших замовників широкого спектру сервісів.

Такий висновок можна зробити на основі звітів світових аналітичних агентств. Так, за даними Gartner, обсяг глобального хмарного ринку за підсумками 2019 року склав $227,8 млрд. При цьому, як повідомляють аналітики P & S Market Research, тільки державні структури всіх рівнів витратили на хмари близько $27,5 млрд. (Більше чверті цього обсягу - внесок США). Як очікується, до 2023 року обсяг цього сегмента досягне $50 млрд. - тобто подвоїться протягом всього лише декількох років. На даний момент в держсекторі більш затребувані IaaS-сервіси, але частка SaaS зростає випереджаючими темпами.

При цьому, в кожній розвиненій країні є свої особливості розвитку державних хмарних концепцій - розглянемо їх докладніше, а в кінці проаналізуємо ситуацію в Україні.

Сполучені Штати - ініціатор Cloud First

Ідея масового впровадження хмарних технологій в сферу державного управління свій перший потужний прояв отримала в США. Зачатки цієї ідеї почали з'являтися ще в 2002 році, коли стартував національний проект E-Government, одним з елементів якого стали хмарні технології. Але, по-справжньому потужний імпульс ця концепція отримала в 2010-му, коли співробітник адміністрації Президента США Вівек Кундрю виступив з ініціативою, що пізніше отримала назву Cloud First.

Її суть зводилася до проведення масової міграції державних ІТ-інфраструктур і сервісів в хмари - приватні, публічні (комерційні), гібридні. В нашому матеріалі “Приватна чи Гібридна хмара - що обрати бізнесу” ми розглядаємо основні підходи до побудови інфраструктури, а також переваги і нюанси кожного з них. Вибір конкретного підходу залежав від багатьох чинників. Але, загальна ідея зводилася до того, що хмарні технології повинні бути в пріоритеті при плануванні витрат ІТ-бюджету. При цьому хмари не оголошували єдиним варіантом - і там, де цього дійсно не можна було уникнути, допускалися закупівлі традиційного обладнання та програмного забезпечення. Але, на практиці кількість таких проектів постійно зменшувалось.

Однією з особливостей Cloud First стало те, що вона описувала лише загальні принципи побудови та експлуатації інфраструктур, а вибір технологій, сервісів і операторів залишався правом тих, хто буде замовником хмари - державних структур різного рівня. У числі активних і великих користувачів хмарних сервісів - Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA), Міністерство внутрішніх справ, а також Міністерство охорони здоров'я і соціальних служб США, Бюро переписів, Білий дім і навіть Пентагон. Останній, до речі, замовляє хмарні сервіси у світових комерційних операторів на мільярди доларів.

Зокрема, для підтримки тільки одного, нехай і важливого, проекту - JEDI (Joint Enterprise Defense Infrastructure) - передбачено виділення $10 млрд. протягом найближчих десяти років, на оплату потужностей приватних хмар. Це вочевидь, найбільший хмарний держконтракт в світі, у всякому разі, на даний момент. Його виграла компанія Microsoft, але конкуренти досі намагаються оскаржити це рішення. Крім того в 2013 році велику закупівлю публічних хмарних сервісів у Amazon Web Services (AWS) здійснило ЦРУ - сума угоди склала $600 млн.

Своїм успіхом концепція Cloud First, не в останню чергу, зобов'язана і безпосередній підтримці Президента США - Барака Обами. Словом, хмарна ідея прижилася на найвищому рівні.

Відзначимо, що в рамках Cloud First досить чітко визначені основні критерії надійності і безпеки інфраструктури хмарних операторів, які планують розміщувати у себе державні ІТ-сервіси. Зокрема, передбачено, що це може бути тільки американський оператор, який буде зберігати і обробляти державні дані на території США. Є й безліч інших застережень. Але, суворість технічних і регламентних вимог дуже відрізняється в залежності від ролі, важливості і закритості того чи іншого сервісу. Зрозуміло, що для замовників рівня Міноборони або ЦРУ повинен забезпечуватися максимальний рівень захисту, в той час як вимоги до сервісів місцевого значення можуть бути не такі високі.

У будь-якому випадку, оператори, особливо найбільші з них, прагнуть створити спеціальні сервіси, які в повній мірі відповідатимуть всім вимогам Cloud First. Наприклад, у Amazon інфраструктура комплексного сервісу AWS GovCloud ізольована від решти споживачів, крім того, оператор пропонує набір спеціальних сервісів, що відповідають вимогам Федеральної програми управління ризиками і авторизацією (FedRAMP).

У свою чергу Microsoft пропонує платформу Cloud for Government, яка, крім послуг IaaS (Azure Government), включає в себе набір SaaS-сервісів (Microsoft 365, Dynamics 365 CRM Online Government і інші). Їх відрізняє підвищений рівень захисту, для диференціації якої у оператора передбачена трирівнева градація. Перший клас надійності називається Government Community Cloud (GCC) - такі хмари підходять для більшості держструктур без особливих вимог до безпеки; GCC High - відповідає підвищеним критеріям захищеності ІТ-інфраструктур і даних в хмарах; максимальний рівень безпеки та відмовостійкості позначений як DoD Cloud - це сервіс рівня Міністерства оборони США (DoD - Department of Defense).

Понад десять років - з 2010 по 2020 роки концепція Cloud First активно впроваджується як на рівні федеральних органів, так в офіційних структурах окремих штатів і інших адміністративних одиниць. Але в кінці 2020 року вона має буде замінена новою стратегією Cloud Smart, яка, є просто поліпшеним варіантом Cloud First, в якому враховані помилки попередніх років, а також регламентовано використання нових технологій, таких як блокчейн, штучний інтелект тощо.

Порахувати загальний вплив Cloud First на економіку США досить складно. Тим не менш, є окремі дані, які підтверджують ефективність стратегії. Наприклад, як повідомляється в спільному дослідженні Red Hat і АMeriTalk, завдяки використанню сервісів типу PaaS, держструктури країни Змогли заощадити $20,5 млрд. тільки на процесі розробки нових додатків. Якщо говорити ще більш конкретно, то, скажімо, такі структури як Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC), командування Спеціальних операцій ВПС США (AFSOC), Управління загального обслуговування (GSA) завдяки використанню хмар економлять по $3 млн. на рік. І це лише кілька з багатьох сотень успішних прикладів.

Сполучене Королівство і Європейський Союз

По інший бік Атлантики впровадження хмарних технологій в сферу держуправління йшло не менш активно, ніж в США. Ще в 2009 році в Об'єднаному Королівстві була затверджена концепція «цифрового уряду» - Digital Britain, частиною якої стали хмарні технології.

Але на рубежі першого і другого десятиліть нинішнього століття уряд країни зіткнувся з певними проблемами, викликаними тим, що за довгий час активного впровадження ІТ в держсекторі країни накопичився парк різнорідних рішень - свій у кожному міністерстві і департаменті - які хоча і були колись цілком ефективними , але з часом застаріли і вже вимагали не тільки оновлення, але і все більш складного обслуговування і підтримки. Все це вимагало величезних коштів з бюджетів всіх рівнів.

Спеціальне дослідження, замовлене Урядом Великобританії в 2010-2011 роках, показало, що в багатьох випадках, ресурси власних ІТ-платформ в держструктурах використовуються в кращому випадку на 10%. Інші статистичні дані підтверджували, що при існуючій моделі великих комплексних закупівель ІКТ в держсекторі, середня тривалість проекту становить більше двох років.

Після тривалих пошуків і дискусій був зроблений висновок про те, що для підвищення ККД державних ІТ і прискорення процесу впровадження нових технологій, необхідно використання хмарних технологій, у т.ч. послуг комерційних операторів.

На цьому тлі в 2011 році був створений програмний документ - «Державна ІКТ-стратегія» (Government ICT Strategy), в складі якого була визначена «Державна хмарна стратегія» (Government Cloud Strategy або скорочено - G-Cloud). Згодом ці документи багаторазово доповнювалися і коректувалися, але загальний курс на хмарні технології залишається незмінним ось вже майже десять років.

Ключовим аспектом Government Cloud Strategy стало визначення того, що державне хмара - це не просто ще одна технологія, а постійний ітеративний процес, на кожному кроці якого з'являються нові функціональні можливості і усуваються помилки попередніх етапів. Також було прийнято рішення про те, що хмара має докорінно змінити модель закупівлі та експлуатації ІКТ в держсекторі країни.

При цьому розробники національної стратегії чітко усвідомлювали різницю між такими поняттями як «державне хмара» і «хмара, що належить державі». У першому випадку замовник - міністерства і департаменти країни, а також її окремих регіонів отримують в своє розпорядження строго необхідні обсяги ІТ-ресурсів за конкурентними ринковими цінами, замовляючи їх у довірених комерційних операторів. Друга концепція - це величезні фінансові та часові витрати з непередбачуваним результатом (але, в ряді випадків від них неможливо відмовитися).

Опускаючи безліч деталей, етапів обговорення і процесів узгодження, відзначимо, що хмарна стратегія в Великобританії почала активно запроваджуватися в 2012 році. З цього періоду стартувала масова міграція державних структур в хмару. До того ж кожне відомство мало право обирати оператора на свій розсуд - головне, щоб він відповідав національним вимогам у сфері забезпечення захисту інформації та надійності інфраструктури.

Для зручності забезпечення даного процесу було створено спеціальний онлайн-майданчик - Digital Marketplace на якому постачальники хмарних послуг пропонують свої послуги державним організаціям, а вони в свою чергу обирають сервіси, які підходять їм найбільше. Така модель стимулює операторів пропонувати послуги відразу на максимально вигідних умовах, тому що конкуренція тут істотна - маркетплейс об'єднує сотні приватних компаній.

На відміну від класичних тендерів і аукціонів, вибір постачальника послуг державною організацією здійснюється без конкурсу - тобто кожне відомство, замість того, щоб витрачати сили і час на проведення тендерних процедур, просто вибирає найкращий для себе варіант. Сьогодні оборот «магазина» додатків для держструктур Великобританії - Government Application Store - перевищує $5,5 млрд. (в еквіваленті). При цьому близько 80% від загального обсягу закупівель припадає на органи центрального уряду, решта - на регіональні структури. За деякими даними, завдяки широкому впровадженню хмарних технологій в держуправлінні, Сполучене Королівство в цілому економить на ІТ-інфраструктуру понад $4 млрд. на рік.

Країни Європейського Союзу також успішно розвивають хмарні стратегії причому, як на рівні окремих держав, так і по ЄС в цілому. Наприклад, у Франції хмарна ініціатива отримала назву Andromede, в Німеччині - Trusted Cloud, а пан'європейські зусилля по впровадженню хмарних технологій об'єднані загальною концепцією European Cloud Initiative. Вона стосується не тільки держсектора, а й економіки регіону в цілому.

За попередніми оцінками, вироблення спільної програми дій щодо хмар та її практична реалізація дозволить збільшити ринок хмарних сервісів в межах ЄС з 9,5 млрд. євро в 2013 році до 44,8 млрд. євро за підсумками 2020 року - тобто майже 500% зростання за вісім років. При цьому широке впровадження хмарних технологій у всіх сферах життя європейського суспільства має призвести до додаткового сумарному приросту ВВП майже на трильйон євро за той же період і створення майже додаткових 4 млн. робочих місць.

Що стосується державних ІТ, то судячи з ряду досліджень з'ясувалося, що, як і в Сполученому Королівстві, більша частина часу, ІТ-інфраструктури в середньому завантажені не більше ніж на 10%. У підсумку, Єврокомісія дійшли висновку, що використання хмар - найшвидший і ефективний спосіб подолати цифрову нерівність, витягти додаткові трудові резерви і підвищити ККД використання ІТ-бюджетів в державному секторі.

В результаті спільних зусиль 28 країн була вироблена і в 2012 році затверджена континентальна стратегія «Єдиного цифрового ринку» (Digital Single Market), частиною якої стала «Європейська хмарна ініціатива» (European Cloud Initiative, ECI). Крім того в ЄС діє некомерційна організація European Cloud Partnership (ECP) - консультативна група, створена Європейською комісією з метою координації розвитку хмарних ініціатив. Однією з ключових цілей ECP є реалізація моделі Cloud-for-Europe (C4E), яка повинна допомогти державним органам ЄС в процесі закупівлі ефективних хмарних продуктів і послуг, а також покликана зміцнювати довіру до європейських хмарним платформ.

Що стосується конкретних цілей ECI, то вони спрямовані на те, щоб надати європейським науковим, промисловим і державним організаціям розвинену хмарну інфраструктуру для обробки і зберігання даних, включаючи високошвидкісні мережеві канали, високопродуктивні кластери і т.д. Таким чином, надання хмарних сервісів держсектору - лише невелика частина загальної задачі. Загальний обсяг фінансування проекту European Cloud Initiative оцінюється в 6,7 млрд. євро - ця сума включає в себе як державні, так і приватні інвестиції.

Хмари Піднебесної

Китай стрімко перетворюється на найбільшу світову економіку, поступаючись лише США. Показово, що в цьому процесі, найважливіша роль відводиться ІТ в цілому і хмарних сервісів зокрема. Впровадження високих технологій в усі сфери життя, у тому числі державне управління - один із пріоритетів внутрішньої політики Китаю. Завдяки потужній державній підтримці хмарний ринок країни виріс в 2,5 рази за останні п'ять років. Тут, як в США і ЄС, офіційні структури входять до числа найбільших споживачів IaaS і SaaS-сервісів комерційних провайдерів. Хоча про наявність в КНР власної програми, аналогічної американської стратегії Cloud First, знайти не вдалося. Непрямі дані свідчать про те, що вона є.

Так, в 2019 році, згідно зі звітом Китайського інформаційного мережевого інтернет-центра (China Internet Network Information Center), більше 90% місцевих урядів в провінціях КНР і 70% муніципалітетів використовують хмарні платформи або знаходяться в процесі їх впровадження. При цьому, тут, як і в інших розвинених країнах, кожна структура самостійно визначає для себе технології і провайдера. Можна побудувати власну приватну хмару, скористатися послугами сертифікованого оператора або поєднувати ці рішення, головне - результат.

Не кожен комерційний провайдер може надавати послуги держорганізаціям. Це доступно тільки найнадійнішим компаніям. При цьому вимоги до хмарних інфраструктур в даному випадку, періодично коригуються і доповнюються. Останні великі зміни вносилися в вересні 2019 року. Нові нормативи, розроблені за участю Адміністрації Китаю по кіберпростору (CAC), Національної комісії з розвитку і реформ, Міністерства промисловості та інформаційних технологій (MIIT), Міністерства фінансів та інших структур, мають на увазі ще більш жорсткий контроль діяльності операторів, які хочуть надавати хмарні послуги держорганам.

Щоб отримати сертифікат, терміном на три роки, спеціальна комісія повинна досконально вивчити діяльність компанії не тільки в частині технічної інфраструктури, а й за багатьма іншими напрямами. Для цього оператор повинен відкрити повний доступ до будь-якої інформації про свою діяльність, включаючи відомості про всіх співробітників, що працюють на об'єкті. Таким чином, в Китаї намагаються припинити навіть потенційну можливість витоку даних. Чи треба говорити при цьому, що будь-який хмарний дата-центр, який працює з державною інформацією, повинен перебувати на території країни.

Звичайно, в КНР будуються і спеціальні державні хмарні дата-центри. При цьому вони мають одну цікаву особливість. Часто їх створюють в «дотаційних» регіонах, де такі ЦОДи стають центрами ІТ. Їх послугами користуються не тільки місцеві державні структури, а й приватні компанії. Більш того, частина потужностей часто виділяється місцевим стартапам на дуже пільгових умовах для розвитку і заохочення місцевого ІТ-підприємництва. Наскільки виправданий такий підхід з економічної точки зору - невідомо, однак у даному випадку влада країни більше піклується про довгострокову перспективу, ніж про миттєву вигоду.

Пострадянський простір

Багато країн колишнього СРСР також впроваджують у себе хмарні технології для сфери державного управління. Звичайно, цей процес йде не так швидко як в країнах Заходу або КНР, але певні успіхи все ж є, в т.ч. у наших безпосередніх сусідів.

Скажімо, в Росії загальний річний обсяг ринку публічних хмарних сервісів перевищує $1 млрд. за даними IKS-Consulting (хоча є і більш скромні оцінки від інших організацій). При цьому держструктури, хоча і користуються послугами комерційних операторів, все ж, в переважній більшості випадків вважають за краще мати приватні хмари. За різними даними, до 90% хмарних сервісів в держсекторі РФ розгорнуті на власних потужностях відповідних структур. Що, власне, не дивує, оскільки процес закупівлі таких закритих інфраструктур мало відрізняються від придбання традиційного «заліза» і ПО, а значить залишається зручним джерелом корупційного доходу для федеральних і місцевих чиновників усіх мастей. 

Досить поглянути на суми. Скажімо, податкова служба країни отримала на створення власної хмари понад $300 млн. і про те, що хоча б частина цієї суми буде витрачена на комерційні сервіси, навіть мова не йде. У той же час, Федеральне Казначейство, Фонд обов'язкового медичного страхування і Фонд соціального страхування, Генеральна прокуратура, «Росреестр», «Росаккредитация» та інші організації використовують, в тій чи іншій мірі, гібридний підхід.

На декларативному рівні, місцева влада визнає провідну роль хмар в держуправлінні. Концепція «державної хмари» (за прикладом Cloud First) активно мусується вже близько п'яти років. Цілі і дати називалися найрізноманітніші, наприклад, зараз в рамках національної програми розвитку «Цифрова економіка», до 2024 року планується перевести в хмару 90% державних ІТ-систем. Це, крім іншого, повинно на чверть скоротити бюджетні асигнування, що виділяються на розвиток і підтримку державних інформаційних систем країни. Хоча, справедливості заради, варто відзначити, що ряд незалежних джерел вже зараз висловлює обґрунтовані сумніви щодо реалізації цих планів. Гроші на програму виділяються, але витрачаються, традиційно, не за призначенням.

Білорусь пішла шляхом створення власної централізованої державної хмари - Government Cloud (або, скорочено, G-Cloud). Для цього в 2016-2017 роках був створений спеціальний Республіканський центр обробки даних, оператором якого є приватна компанія beСloud. Це перший захищений хмарний сервіс такого роду в країні. Його основне завдання полягає в наданні інфраструктури IaaS для обробки і зберігання даних держструктур республіки.

ЦОД має статус Microsoft Government Partner, що дозволяє поставляти програмні продукти компанії державним організаціям зі значною знижкою. Дата-центр є найбільшим подібним об'єктом в країні, його потенційна ємність перевищує 620 стійок, а проектна електрична потужність становить 7 МВт. До того ж ЦОД був сертифікований Uptime Institute на відповідність рівню TIER III Facility, отримав сертифікат безпеки PCI DSS і т.д. Згідно початковим планам, в G-Cloud повинна бути перенесена значна частина ІТ-інфраструктур держорганів країни. Їм вже користується національний оператор зв'язку «Белтелеком», Міністерство з податків і зборів, а також ряд інших держструктур.

Схожим чином розвивається ситуація і в Молдові. Місцевий проект створення централізованої держхмариа - M-Cloud стартував близько десяти років тому. Початок процесу було покладено ще в 2011 році, коли вийшла постанова уряду № 710, в якому відзначалась стратегія розвитку країни до 2020 року. У числі основних цілей документа було створення системи «електронного уряду» e-Government, для ефективної роботи якої було потрібно хмара і спеціальний дата-центр.

Перший етап ЦОД був введений в експлуатацію в 2013 році, тоді ж запрацювала хмара M-Cloud, через два роки потужності дата-центру були розширені. Сьогодні в числі користувачів «державної хмари» числяться кілька десятків офіційних організацій, в числі яких всі міністерства, Держінспекція праці, Податкова служба, Агентство регіонального розвитку та будівництва, освітні та наукові установи.

Загалом, список прикладів можна продовжувати нескінченно - в тому чи іншому вигляді державні програми з міграції держорганів в хмари існують в Канаді, Японії, ОАЕ, Австралії, Нової Зеландії, Південної Кореї, Китаї, В'єтнамі, Таїланді, Ізраїлі та багатьох інших країнах.

А що ж Україна?

Незважаючи на те, що в нашій країні розмови про необхідність впровадження хмарних технологій в державному секторі ведуться вже як мінімум 7-8 років, великих успіхів на цьому поприщі досі досягнуто не було. Так довгий час, щорічний обсяг хмарних послуг, що закуповуються держкомпаніями, що не досягав і $1 млн. При цьому, загальний результат, як правило, визначається єдиним великим контрактом. Наприклад, в 2014 році «Укрпошта» закупила у одного з українських хмарних операторів IaaS-послуг на 17 млн. ​​грн. і ця сума склала, напевно, 90% загальних державних витрат на комерційні хмари. Зате вже в 2016-2017 роках обсяг держконтрактів не перевищував 5-7 млн. ​​грн.

Разом з тим, декілька років тому, начебто, намітилася стійка позитивна тенденція. Так, в 2018 році державні організації заплатили за хмари близько 30 млн. грн., в 2019-му - близько 45 млн. грн., а за підсумками 2020-го ця сума може зрости ще в півтора-два рази. Прогрес, начебто на обличчя. Але, тут знову-таки істотну роль відіграють великі хмарні контракти. Скажімо, в 2019 році, De Novo уклала договір з дочкою «Нафтогазу України» - «Нафтогаз Цифрові Технології», про надання хмарних послуг на суму майже 25 млн. грн. (Це, до речі, найбільший подібний контракт в історії країни). Ще понад 14 млн. в тому ж році дав контракт De Novo та ДП «Прозорро». Були й інші проекти, але в цілому, кількість держзамовників зростає не особливо швидко.

Наведемо простий, але дуже наочний приклад. Згідно з різними даними, обсяг щорічних державних закупівель ІТ-рішень в Україні (з огляду на допорогових) становить не менше 18-19 млрд. грн. при цьому на хмари в 2019 році пішло близько 45 млн. грн. або трохи більше 0,22% загальної суми - тобто в межах статистичної похибки. Багато в чому це є наслідком відсутності в Україні чіткої офіційної програми або стратегії з розвитку хмарного сектора.

Хоча спроби виправити становище робляться постійно. Ще в 2013 році з'явився програмний документ «стратегії розвитку інформаційного Суспільства в Україні», в якому було заявлено про важливість хмарних технологій. Але, незабаром пішли відомі події, і державі стало не до хмар. Друга спроба ввести хмари в правове поле було здійснено в 2016 році, коли до Верховної Ради України було подано законопроект № 4302 про внесення змін до деяких законів щодо обробки інформації в системах хмарних обчислень. У документі передбачалося закріпити на законодавчому рівні такі поняття як «системи хмарних обчислень», «постачальник хмарних послуг», описати порядок використання подібних систем, визначити критерії захисту державної інформації на зовнішніх комерційних майданчиках і т.д. Закон навіть пройшов перше читання, але потім про нього забули.

Чергова спроба «узаконити хмари» була зроблена в 2019-м. Для цього протягом року активно працювала спеціальна комісія в складі представників влади і експертів галузі. Результатом їх діяльності стала поява проекту Закону № 2665 «Про хмарні послуги», який після доопрацювання з урахуванням зауважень профільного комітету, був прийнятий в першому читанні 17 червня 2020 року. Це вже можна вважати серйозною заявкою на появу української стратегії Cloud First, але, про реальні результати можна буде судити тільки після остаточного прийняття Закону № 2665, з яким депутати поки що затягують.

Хоча, як переконливо показує досвід розвинених країн, наявність і виконання чіткої державної програми в галузі використання хмарних технологій, дозволяє не тільки скоротити частку бюджетних витрат на інформаційні систем, а й стимулює загальний розвиток економіки. Не кажучи вже про те, що в країні, де державні структури масово використовують застарілі технології та підходи до побудови ІТ, справжній прогрес просто неможливий.

"Хмари - це майбутнє і прогрес, до якого варто йти. Хмарні оператори готові надавати всю необхідну підтримку і допомогу, з вирішенням технічних та організаційних питань переходу до хмарних сервісів. Я сподіваюся, ми вже пройшли точку неповернення, і хмари дійсно допоможуть Україні і її державним підприємствам стати більш технологічними, безпечними і гнучкими, "- заявив CEO De Novo Максим Агєєв в рамках Круглого Столу на тему" Цифрова трансформація в Україні: як державному сектору прискорити перехід до моделі хмарних сервісів".

На сьогодні реалізовано декілька хмарних рішень, які мають необхідні сертифікати відповідності і підвищені системи безпеки, які підходять для державних ІТ систем. Читайте детальніше:

Підписуйтесь на наші соціальні мережі, щоб бути в курсі всіх новин зі світу хмарних технологій України!